У світі енергетики, де великі контракти часто закриті для новачків, історія про те, як український інженер без підтримки корпорацій вивів власну технологію на міжнародний ринок — рідкість.
Related video
Ми поговорили з Оксаною Замараєвою, інженером дослідником центру імпульсно-хвильових конструкцій і технологій при НТУУ «КПІ», імені І. Сікорського яка довела: інженерна думка з України може давати не тільки патенти, а й живі результати.
Пані Оксано, це звучить майже як виняток: український патент реально працює в промисловості. Як це взагалі можливо?
Якщо коротко — шлях довгий і не завжди простий. Все почалося з моєї дипломної роботи, де я досліджувала, як хвильові процеси впливають на пористі середовища. Після аспірантури я не сховала дослідження в архів, а продовжила випробовувати ідею на реальних свердловинах. Потім з’явився патент, перші виїзди на об’єкти, перші контракти.
Тобто ви не теоретик з паперами, а практик на об’єктах?
Абсолютно. Я завжди вважала, що технологія повинна показувати себе на місці. Важко вірити в обіцянки на папері, коли свердловина стоїть і нічого не дає. Мені було важливо довести: технологія працює в полі, не лише у лабораторії.
А правда, що вся ідея в тому, щоб не руйнувати пласт, а його “розбудити”?
Саме так. Ми не викачуємо останні залишки, а відновлюємо природну фільтрацію за допомогою фізики. Це схоже на акустичний масаж для пласта. Без хімії, без агресивних втручань, без тривалих простоїв.
Чи вдалося вам вийти за межі теорії?
Так. Сьогодні технологія під брендом «Імпульс» працює на реальних свердловинах в Україні та Індонезії. Ми маємо середнє зростання дебіту на 30-50%. Був кейс, коли виснажена свердловина після однієї обробки дала +60%, а окупність для компанії склала всього 5 днів. Наш стандартний результат — плюс 25-40% дебіту, з мінімальними витратами і без зупинки виробництва.
